Таблетки і медикаментозне лікування при залежності
Вступ
Ігрова залежність (лудоманія) традиційно лікується психотерапією і самодопомогою, але при виражених нав'язливих імпульсах до ставок ефективні і фармакологічні методи. В Австралії застосовуються три групи препаратів: опіоїдні антагоністи, антидепресанти (SSRIs) і допоміжні засоби (антиконвульсанти, N-ацетилцистеїн). Нижче - повний огляд.
1. Опіоїдні антагоністи
1. 1 Налтрексон
Механізм: блокує μ -опіоїдні рецептори, знижуючи почуття «винагороди» при ставках.
Дозування: 50 мг раз на день, при необхідності - до 100 мг.
Показання: виражені тяги, часті рецидиви після психотерапії.
Побічні ефекти: нудота, запаморочення, головний біль; контроль функції печінки перед призначенням.
1. 2 Налмефен
Механізм: схожий з налтрексоном, але має більш тривалу дію і менше неприємних ефектів.
Дозування: 18 мг раз на день.
Показання та обмеження: призначається при неконтрольованому бажанні грати, вимагає спостереження психіатра.
2. Антидепресанти (SSRIs)
2. 1 Флуоксетин, сертралін, есциталопрам
Механізм: підвищення рівня серотоніну стабілізує настрій, знижує імпульсивність і тривожність.
Дозування: стандартні - флуоксетин 20-40 мг/день, сертралін 50-100 мг/день, есциталопрам 10-20 мг/день.
Показання: супутня депресія або генералізована тривога, нав'язливі думки про ставки.
Побічні ефекти: безсоння, зниження лібідо, шлунково-кишкові розлади; ефект розвивається через 4-6 тижнів.
3. Антиконвульсанти і стабілізатори настрою
3. 1 Топірамат
Механізм: модулює GABA- і Глутамат-системи, зменшує «імпульс грати».
Дозування: починають з 25 мг/день, поступово підвищуючи до 100-200 мг/день.
Показання: виражена імпульсивність, часті «зривні» епізоди.
Побічні ефекти: втрата апетиту, порушення пам'яті, парестезії.
3. 2 Літій і вальпроати
Механізм: стабілізація нейрональної активності, запобігання раптових змін настрою.
Показання: при поєднанні ігрової залежності та біполярного спектру; обов'язковий моніторинг рівня препарату в крові.
4. N-ацетилцистеїн (NAC)
Механізм: нормалізує глутаматергічну передачу, знижуючи компульсивні прагнення.
Дозування: 600-1 200 мг два рази на день.
Показання: допоміжний засіб при нав'язливих азартних думках; часто поєднує з психотерапією.
Побічні ефекти: рідкісні - розлади шлунка, шкірні реакції.
5. Схема лікування та взаємодія з психотерапією
1. Оцінка фахівцем
Консультація психіатра або лікаря-нарколога: збір анамнезу, шкала PGSI, тести на депресію (PHQ-9) і тривогу (GAD-7).
2. Комбінований підхід
Одночасне призначення медикаментів і когнітивно-поведінкової терапії (КПТ) прискорює зниження тяги і відновлення контролю.
3. Контроль і корекція
Переоцінка ефективності через 4-6 тижнів, корекція дози або підбір препарату при недостатній відповіді.
4. Тривалість курсу
Мінімум 6 місяців, у важких випадках - до року з поступовим зниженням дози під наглядом.
6. Протипоказання та особливі рекомендації
Захворювання печінки і нирок: опіоїдні антагоністи вимагають попереднього тестування.
Вагітність і лактація: більшість препаратів не рекомендуються; обговорення альтернатив з лікарем обов'язкове.
Поєднання препаратів: уникайте одночасного прийому декількох SSRIs і опіоїдних антагоністів без суворого контролю.
Висновок
Фармакотерапія при ігровій залежності в Австралії включає опіоїдні антагоністи (налтрексон, налмефен), антидепресанти (SSRIs), стабілізатори настрою і допоміжні засоби (топірамат, N-ацетилцистеїн). Ключовий фактор успіху - поєднання медикаментів з психотерапією і регулярний моніторинг фахівця. Тільки комплексний підхід забезпечує стійке відновлення контролю і запобігає рецидивам.
Ігрова залежність (лудоманія) традиційно лікується психотерапією і самодопомогою, але при виражених нав'язливих імпульсах до ставок ефективні і фармакологічні методи. В Австралії застосовуються три групи препаратів: опіоїдні антагоністи, антидепресанти (SSRIs) і допоміжні засоби (антиконвульсанти, N-ацетилцистеїн). Нижче - повний огляд.
1. Опіоїдні антагоністи
1. 1 Налтрексон
Механізм: блокує μ -опіоїдні рецептори, знижуючи почуття «винагороди» при ставках.
Дозування: 50 мг раз на день, при необхідності - до 100 мг.
Показання: виражені тяги, часті рецидиви після психотерапії.
Побічні ефекти: нудота, запаморочення, головний біль; контроль функції печінки перед призначенням.
1. 2 Налмефен
Механізм: схожий з налтрексоном, але має більш тривалу дію і менше неприємних ефектів.
Дозування: 18 мг раз на день.
Показання та обмеження: призначається при неконтрольованому бажанні грати, вимагає спостереження психіатра.
2. Антидепресанти (SSRIs)
2. 1 Флуоксетин, сертралін, есциталопрам
Механізм: підвищення рівня серотоніну стабілізує настрій, знижує імпульсивність і тривожність.
Дозування: стандартні - флуоксетин 20-40 мг/день, сертралін 50-100 мг/день, есциталопрам 10-20 мг/день.
Показання: супутня депресія або генералізована тривога, нав'язливі думки про ставки.
Побічні ефекти: безсоння, зниження лібідо, шлунково-кишкові розлади; ефект розвивається через 4-6 тижнів.
3. Антиконвульсанти і стабілізатори настрою
3. 1 Топірамат
Механізм: модулює GABA- і Глутамат-системи, зменшує «імпульс грати».
Дозування: починають з 25 мг/день, поступово підвищуючи до 100-200 мг/день.
Показання: виражена імпульсивність, часті «зривні» епізоди.
Побічні ефекти: втрата апетиту, порушення пам'яті, парестезії.
3. 2 Літій і вальпроати
Механізм: стабілізація нейрональної активності, запобігання раптових змін настрою.
Показання: при поєднанні ігрової залежності та біполярного спектру; обов'язковий моніторинг рівня препарату в крові.
4. N-ацетилцистеїн (NAC)
Механізм: нормалізує глутаматергічну передачу, знижуючи компульсивні прагнення.
Дозування: 600-1 200 мг два рази на день.
Показання: допоміжний засіб при нав'язливих азартних думках; часто поєднує з психотерапією.
Побічні ефекти: рідкісні - розлади шлунка, шкірні реакції.
5. Схема лікування та взаємодія з психотерапією
1. Оцінка фахівцем
Консультація психіатра або лікаря-нарколога: збір анамнезу, шкала PGSI, тести на депресію (PHQ-9) і тривогу (GAD-7).
2. Комбінований підхід
Одночасне призначення медикаментів і когнітивно-поведінкової терапії (КПТ) прискорює зниження тяги і відновлення контролю.
3. Контроль і корекція
Переоцінка ефективності через 4-6 тижнів, корекція дози або підбір препарату при недостатній відповіді.
4. Тривалість курсу
Мінімум 6 місяців, у важких випадках - до року з поступовим зниженням дози під наглядом.
6. Протипоказання та особливі рекомендації
Захворювання печінки і нирок: опіоїдні антагоністи вимагають попереднього тестування.
Вагітність і лактація: більшість препаратів не рекомендуються; обговорення альтернатив з лікарем обов'язкове.
Поєднання препаратів: уникайте одночасного прийому декількох SSRIs і опіоїдних антагоністів без суворого контролю.
Висновок
Фармакотерапія при ігровій залежності в Австралії включає опіоїдні антагоністи (налтрексон, налмефен), антидепресанти (SSRIs), стабілізатори настрою і допоміжні засоби (топірамат, N-ацетилцистеїн). Ключовий фактор успіху - поєднання медикаментів з психотерапією і регулярний моніторинг фахівця. Тільки комплексний підхід забезпечує стійке відновлення контролю і запобігає рецидивам.
